Історія

Наступний етап – виникнення цивілізацій по берегах Нілу, Евфрата, Жовтої ріки. Від використання трирівневих систем для підйому каменю і води, люди перейшли до будівництва захисних стін, монументів, храмів і інших складних будівельних конструкцій, що вимагають підйому на висоту землі, каменю, піску.

2600 рік до нашої ери - перша згадка про предка ліфта – підйомний механізм для підняття каменів при будівництві єгипетських пірамід. Так, будівельний майданчик навколо одного із Семи Чудес Світу, що зберігся до наших днів, - великої піраміди Хеопса в Гізу - займав 13 арів землі, піднімався на 147 метрів у висоту. Окремі кам'яні блоки важили більш 5 тонн, вони і піднімалися за допомогою перших в історії людства примітивних ліфтів.

Далі - розвиток міського і військового будівництва, що стало причиною нових досягнень виробництва та удосконалення піднімальної техніки, щоб з мінімальними зусиллями, використовуючи ще й природні сили та джерела енергії, щоб мати можливість піднімати вантажі. З'являються все нові матеріали для зведення стін, будівництва міст, фортець, укріплень.

Розвивається торгівля, а звідси - дороги, канали, порти.

Успіхи в області будівництва підштовхнули до створення комбінованих механізмів, як альтернативи робочим рукам – сила води і вітру. Звідси – нові винаходи людей для полегшення їхньої праці: металоконструкції сполучаються з мотузками, ланцюгами і ремнями.

Розвиток мистецтва, релігії, державності спонукав до спорудження пам'ятників на честь володарів і богів.

Прямого предка сучасного ліфта археологи знайшли в Геркулануме (місто, що загинуло одночасно із Помпеями під час виверження вулкану): це підйомник для полегшення праці кухарів – з його допомогою кулінарні страви доставляли з кухні в їдальню, що знаходилась поверхом вище.

2500-1000 років до н.е. Епоха будівельників і військових

Нові підходи до технології будівництва були важливим фактором розвитку цивілізації. Підйом землі і каменів був таким же важливим процесом, як і доставка води на поля. Зростання міського населення вимагало нового могутнього будівництва. При зведенні міст були потрібні все нові матеріали, високоефективні будівельні інструменти, конструкції і механізми. Вся історія людства - це історія удосконалення в області будівництва.
Століття заліза, що замінило мідь і бронзу, розширило можливості будівельників і військових.

1000-ний рік до нашої ери: початок промислового виготовлення зброї з металу і металевих знарядь праці, поява першого будівельного каменю, легкість і міцність якого дозволяла зводити стіни висотою більш 155 метрів.

600 років до н.е.

Будівництво храму Артеміди - одного із семи чудес світу, що знаходиться на території сучасної Туреччини; для підйому у вертикальне положення двох тисяч величезних кам'яних колон, що підтримують звід, як противаги були використані величезні мішки з піском.

285 років до н.е.

Перший у світі маяк, побудований правителем Єгипту Птолемеем II на острові Фарос у гавані Олександрії, служив провідником для суден у східне Середземномор'я. Уночі їм допомагало в цьому відображення полум'я, а вдень – стовп диму. Фароський маяк складався з 3-х мармурових веж, що стояли на підставі з масивних кам'яних блоків. Верхня вежа – циліндричної форми. На її вершині – статуя Зевса Рятівника. Загальна висота маяка складала 117 м. Його спорудження було довершено за 5 років (погодьтеся, рідкісна оперативність навіть при сучасному оснащенні будівельників!). За свідченням сучасників, «маяк був вище найвищої піраміди». Хмарочос служив символом могутності Птолемеїв.

Підкреслюючи унікальність спорудження, важливо згадати, що всередині маяка проходила шахта, навколо якої по спіралі йшли пандус і сходи: по пологому пандусі на вершину маяка в'їжджали візки, запряжені ослами, саму шахту використовували для підйому пального для маяка.

Одне із семи чудес світу протягом 1500 років виконувало навігаційні завдання.

236 років до н.е.

Грецький математик, фізик і винахідник Архімед також розробив кілька механізмів, що включають блоки, і інструменти для підйому будівельних матеріалів і води, нині відомий як «гвинт Архімеда». Перші згадки про ліфти знаходимо в записках давньоримського архітектора Ветрувія, який власне посилався на Архімеда та його вищезгаданий підйомний апарат.

100 років до н.е.

При будівництві могили Хейтрія застосовувалася одноманітна механічна праця великої групи людей для керування примітивним піднімальним краном, за допомогою якого доставлялися будівельні матеріали на висоту.

50 рік до нашої ери - винахід «водного колеса» з горизонтальною віссю, що приводилося в рух силою падаючої води.

Перші ліфти

Хоча, існує думка, що факти появи перших ліфтів не були відображенням якоїсь стійкої тенденції розвитку техніки. Швидше за все, це було продиктовано не тільки необхідністю при будівництві, а й примхами заможних людей чи творчими досягненнями винахідників.

80 рік нашої ери - за допомогою найпростіших ліфтів на арену колізею в Римі піднімали гладіаторів і диких тварин.

Середина 6 століття – в Синайському монастирі (Єгипет) працював підйомник з канатною підвіскою кабіни, приводився в рух силою тварин (биків, ослів), або вручну.

Середньовіччя – „ліфти” стали використовуватися для перевезення людей і вантажів на верхні поверхи будівель. Це були досить дорогі пристосування, тому дозволити собі таку розкіш могли тільки монархи, дворяни, церковнослужителі.

1203 рік н.е.

Піднімальний механізм на основі мірошницької машини, встановлений на морському узбережжі у французькому абатстві Святого Михайла, приводився в рух ослами.

Початок ХІІІ ст. – Віндзорський замок в Англії – ліфт з кабіною, підвішеною на канаті, приводився в рух силою тварин.

1290 рік - в Парижі була створена гільдія винахідників. Пропоновані її членами винаходи були настільки важливі для держави, що виробнича діяльність такого напрямку не обкладалася податками, держава стимулювала навчання молодих фахівців.

1690 рік - французький інженер Денис Папін розвив ідею і запропонував використовувати енергію стиснутої в шахті води для підйому великих вантажів. У 1707 році він винайшов паровий казан, що працював на основі стиснутої пари.

1698 рік військовий інженер Томас Сейвери впровадив парову помпу, за допомогою якої вода відкачувалась із шахт. Уперше ця технологія була використана в шахтах Англії.

1712 рік - Англієць Томас Ньюкомен спроектував атмосферний паровий двигун, що качав воду з глибоких шахт. У 1739 році для виконання цієї трудомісткої операції в шахті Франції протягом тижня цілодобово повинні були трудитися 50 чоловіків і 20 коней.

1740 рік - Англієць Бенджамин Хантсмен винайшов сталь для виготовлення мечів, що відома як «дамаська сталь». Цей винахід був зроблений більш ніж за 100 років до того, як американець Вільям Келі й англієць Генрі Бесмер запатентували промислове виробництво сталі.

1743 рік - У Версалі в апартаментах Людовика XV був установлений перший ліфт в сучасному розумінні, призначений для перевезення людей. Поширювалися чутки, що ліфт призначався, щоб король міг підніматися поверхом вище – до своєї коханки, мадам Шаторю.

Всі вищезгадані пристрої виготовлялися на замовлення завзятими, але давно забутими „майстрами на всі руки”, жоден з яких не ставив перед собою цілей заробітку на їх виробництві чи увічнення пам'яті про них та їх винаходи у наступних поколіннях.

Далі почнеться ера винаходів, стрімкого розвитку науки, техніки

Ера винаходів

Закінчилася ера давньоримських ліфтів з їх механічними підйомниками, що приводилися в рух вручну, або силою тварин. Стрімко розвивається наука, техніка, з”являються нові відкриття внаслідок шаленого розвитку наукового – винахідницького потенціалу. Все це було потужним поштовхом до створення ліфта в сучасному розумінні.

Історія виникнення та розвитку ліфтів Західна Європа та Америка.

1764 рік

Джеймс Уотт винайшов конденсатор – перший крок до винаходу сучасного двигуна.

1765 рік

Уотт удосконалив і запатентував паровий двигун.

1774 рік

Англієць Джон Вілкінсон побудував заводик по виробництву парових двигунів.

1782 рік

Джеймс Уотт придумав двоциліндровий двигун. Уотт із партнером Метью Болтоном уперше поставили паровий двигун на бавовняному заводі.

1800 рік – один із власників американських вугільних шахт застосовує новий підхід до технології підйому вантажів. Це був перший паровий ліфт, що працював без застосування м'язевої сили людини чи тварини. Такий прорив в ліфтобудуванні був здійснений вперше в історії як спосіб заробити гроші: значно прискорився й полегшився процес підйому кам'яного вугілля із глибин шахти. Через 35 років подібний паровий ліфт був задіяний для перевезення вантажів на одній із фабрик в Англії.

1819 рік

Датський фізик Ханс С.Оерстед відкрив електромагнетизм.

1821 рік

Фарадей описав закони електромагнетизму.

1823 рік

Бертон і Хомер побудували «оглядову кімнату»: для панорамного огляду Лондона не більш 20 пасажирів за плату піднімали на спеціальній платформі на висоту 37 метрів.

1827 рік

Вільгельм Август Джуліус Альберт провів спробне застосування металевого троса.

1829 рік

Американець Джон Генрі сконструював ранню версію електромагнітного мотора.

1833 рік

Бургомістр Деррелл Клостал використовував ліфт для спуску і підйому людей у шахти на глибину 200 метрів. Два роки опісля доступна ліфтові глибина збільшилася до 420 метрів.

1835 рік

У 1835 році англієць Вільям Барнет запатентував свій винахід -«двоциліндровий двигун». У тім же 1835 року ліфти, у яких використовувався паровий двигун, стали застосовуватися компанією «Фрост і Стат» у шахтах Англії.

1853 рік можна вважати офіційною датою народження «безпечного ліфта Отіса». У 1854 році Отіс здійснив демонстративний показ свого винаходу публіці під час проведення Першого Всесвітнього ярмарку в Нью-Йорку.

1856 рік – вважається роком наступного революційного винаходу – перший електричний підйомник, розроблений німецьким вченим Сіменсом. Це була базова, спрощена модель сучасного ліфта.

1870 році Фрейсслер установив свій ліфт у Віденському замку: це був перший пасажирський ліфт, призначений для комфортного побуту й обслуговування австро-угорської монархії.

1880 році Вернер фон Сіменс продемонстрував свій власний перший в історії людства електричний ліфт. Відбулося це під час проведення Промислової виставки в Мангейме.

Росія.

Кінець 17 ст. – при правлінні Петра І вже були підйомні конструкції, подібні до ліфтів. Так, невідомий умілець в Петергофі встановив обідній стіл, що курсував між першим і другим поверхами.

Перша половина ХVІІІ ст. Поява перших ліфтів в Росії пов'язана з іменем графа Миколи Петровича Шереметьєва, невгамовного у винаходах і новаціях. Він перший встановив підйомний механізм в своїй підмосковній садибі Кусково. Підйомник піднімав сервірований стравами стіл з першого поверху в павільйон „Ермітаж”, де граф зазвичай усамітнювався з конфіденційними гостями.

1795 рік знаменитий механік і винахідник Іван Петрович Кулібін розробив першу в Росії конструкцію гвинтового пасажирського ліфта під назвою „підйомні і спускові крісла” та була задіяна в Зимовому палаці в Петербурзі.

В 1816 році ліфт був встановлений в головному домі в підмосковній садибі Архангельське...

Звичайно, такі прості підйомники в порівнянні з сучасними моделями виглядають просто наївно. Хоча, безумовно, вони стали передумовою до створення сучасних моделей ліфтів із надскладною електронною системою комп'ютерного управління й діагностикою несправностей.

історія виникнення перших підйомників Фрейсслер і ліфти

Фрейсслер

1868 рік. Масштабне будівництво за часів правління імператора Франца Йосифа I у 1857 році. перетворило чарівний провінційний Відень (Австрія) на сучасний мегаполіс, що згодом отримав назву „перехрестя Європи”. Глобальне будівництво почалося з того, що стіни старого Відня були демонтовані, дороги зв'язали місто з найближчими селами.

Саме в цей час Антон Фрейслер закінчив навчання у Віденському технологічному інституті і почав працювати в будівельній фірмі. Грунтовні базові знання і унікальні здібності молодого вченого швидко принесли йому репутацію перспективного фахівця — і в 1867 році молодий інженер через Союз Австрійських торговців відправився працювати на Всесвітню Паризьку виставку.

Француз Леон Еду, - відомий у світі як найуспішніший винахідник у ліфтовій індустрії, зумів прилучити європейців до нового і унікального на ті часи вертикального транспорту — ліфтів. Саме він продемонстрував широкій аудиторії свій перший безпечний гідравлічний ліфт: простий апарат прямої дії, з автоматично регульованою швидкістю руху кабіни, кабіна ліфта могла зупинятися багато разів протягом всього шляху.

Вражений побаченим Антон Фрейслер відразу сприйняв перспективу в майбутньому цього виду транспорту і його роль у будівництві, яке, до речі, зростало шаленими темпами. Повернувшись у Відень, він купив маленьку майстерню, і вже в січні 1869 року за допомогою чотирьох помічників талановитий інженер конструював свої перші ліфтові машини. Однак щоб побудувати за власним проектом ліфт для висотного будинку, йому треба було б робити дуже глибокий приямок для машинного відділення. Фрейслеру довелося винайти нову систему двигуна.

В 1870 році він уже зміг продемонструвати ліфт, побудований на власному підприємстві. Ліфтова машина була оснащена гідравлічним приводом непрямої дії. Тому необхідність у глибокому котловані при будівництві висотного будинку відпала.

У тому ж 1870 році Фрейсслер установив свій ліфт у Віденському замку: це був перший пасажирський ліфт, призначений для комфортного побуту й обслуговування австро-угорської монархії.

До 1873 року австрійський виробник ліфтів, вже установив і обслуговував безліч працюючих ліфтів з короткими домкратами. Деякі ліфти Фрейсслера були показані на Віденській міжнародній виставці. На цій виставці було продемонстроване іще одне пристосування для запобігання падіння кабіни ліфта і плавного її гальмування за допомогою механізму, подібного сучасним уловлювачам. Раніше його придумав француз Либофтом, але саме Антон Фрейсслер удосконалив його і знайшов йому практичне застосування.

Потужний стрибок у розвитку ліфтового господарства відбувся з появою електричного двигуна.

Як відомо, то був період великої технічної революції, коли потужний сплеск наукової думки, сприяв все новим відкриттям, що втілювалися в корисні для суспільства технічні пристосування. У 1880 році Вернер фон Сіменс продемонстрував свій власний перший в історії людства електричний ліфт. Відбулося це під час проведення Промислової виставки в Мангейме.

Фрейсслер цілком присвятив свою наукову і виробничу діяльність ліфтовій галузі. У 1883 році після демонстрації на Віденському виставці-ярмарку досвідченого зразка ліфтової машини з електродвигуном, розрахованого на чотирьох пасажирів, з потужним завзяттям він продовжував роботи з удосконаленням власного ліфтового устаткування. Підсумком цієї роботи став наступний ліфт: у 1890 році побудований Фрейсслером ліфт уже піднімав пасажирів на 217 футів над землею (близько 70 м) прямо до вершини Monchsberg у Зальцбурзі. За допомогою тертя, тягова сила передавалася тросові через роликовий механізм, що рухається, трос утримували два автомобілі, що знаходяться на похилій залізниці.

Таким чином, геній Антона Фрейсслера був визнаний в усьому світі, одержуючи численні почесті і персональні нагороди від імператора: спеціальний орден імператора Франца Йосипа I і звання «Постачальник машин імператорського двору».

Антон Фрейсслер побудував сучасний завод з виробництва ліфтів на окраїні Відня, а незабаром побудував другий завод у Будапешті (Угорщина). Це дозволило підприємцеві розширити власний ринок збуту: постачання ліфтів відбувалося не тільки на угорський ринок, але й на східну і південну Європу.

Фірма Фрейсслера спеціалізувалася ще і на будівництві ліфтового устаткування для підйому надважких вантажів: монтували кілька машин в одну для підйому вантажів вагою більш 30 тонн. Цей вантажний ліфт призначався для транспортування залізничних вагонів. Інша ліфтова машина з платформою місткістю 60 тонн була розрахована на переміщення локомотивів. На той час такі вантажні ліфти технічного призначення були сенсацією.

На початку XX століття стали з'являтися електричні системи керування ліфтом. Технічний геній Фрейсслера й у цій області залишив свій слід під назвою «Електрична система керування для точного вирівнювання кабіни».

Але найважливішою спадщиною Антона Фрейсслера, був величезний творчий потенціал, що він передав своїй компанії. У 1927 році фірма Фрейсслера випустила найбільш висотний у Європі ліфт. Він піднімав пасажирів на висоту 330 футів (більш 100 м).

А в період відбудовного будівництва у Відні після Другої світової війни саме фірма Фрейсслера взяла на себе зобов'язання по відновленню зруйнованих споруджень і забезпеченню нового будівництва сучасними ліфтами.

Інженери, що працювали в компанії геніального австрійця, спроектували ліфти з довгими платформами— більш 80 футів (20 метрів) для Державного Оперного Дому міста і Міського Театру

Отіс - народження ліфтового бренду

...Це найвідоміше та найвизначніше ім'я, що стало брендом, символом безпеки, надійності, якості. І не дарма...

Доля Еліша Грейвса Отіса — підтвердження тому, що перемагає тільки той, хто працює. Треба визнати, доля далеко не завжди була прихильна до цієї знаменитої в ліфтовому світі людини: йому неодноразово приходилося скрутно, адже на зорі ери ліфтів вони продавалися не так жваво, як у наші дні. Отісу часто не вистачало грошей, щоб утримувати родину. Великі репресії і війни також катастрофічно відбивалися на його бізнесі і на долях його сучасників. Проте, він виграв завдяки працездатності і відданості справі, а також ентузіазму інших сміливих інженерів і вчених.

Тому й маємо сучасні ліфти, ліфти XXI століття, абсолютно безпечні і легкі в обслуговуванні, вони доступні кожній людині без винятку, комфортні і різноманітні.

Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі біографію Еліша Отіса, викладену його внучатою племінницею Шерон Крамер Драйн для «The Otis Bulletin» в листопаді 1948 р.

У 1852 році хазяїн мануфактури, на якій вироблялися каркаси для ліжок, призначив свого працівника Отіса відповідальним за будівництво будинку нової фабрики в містечку Йонкерс (Нью-Йорк, США). Коли власник компанії Джошуа Майз попросив Отіса встановити вантажний ліфт у новому будинку, то для 41-літнього механіка цей поворот подій став свого роду нагородою за багаторічний інтерес до питання безпеки щодо різної техніки.

Початок кар'єри Отіса.

При установці ліфта Отіс застосував знайомий йому комплексний механізм (гальмову систему). Уздовж вертикальних напрямних у шахті ліфта на стороні, протилежній платформі, що рухається, він установив ряд пилкоподібних металевих брусків. Там, де дах кабіни торкався напрямних, на кожній стороні він поставив металеві зубці або, інакше кажучи, колодки безпеки. Зубці зачіпалися через механічні ланки за пружину, перекинуту через дах кабіни ліфта. Мотузка закріплювалася в центрі цієї пружини. При нормальних умовах пружина утримувалася завдяки вазі самого ліфта, запобігаючи торкання зубців і напрямних.

Суть страхувального пристрою полягала в тому, що, якщо трос обривався, то пружина розпрямлялася і спрацьовувала гальмова система, кабіна ліфта сідала на уловлювачі. Спочатку інтерес до безпечних ліфтів зріс, але коли компанія Yonkers Bedstead Manufacturing збанкрутувала, Отіс залишився без роботи. Він був у розпачі: йому були потрібні засоби, щоб утримувати сім'ю.
Але доля виявилася прихильною до Отіса: сусідні фабрики в Нью-Йорку замовили йому два безпечних вантажних ліфти. Терміновість одного з замовлень на нові безпечні ліфти була викликана нещасним випадком, внаслідок якого на виробництві загинуло двоє людей: обвалення ліфта відбулося на меблевій фабриці Newhouse. Утім, роботодавці мали власну вигоду при встановленні безпечного ліфта: колись робітники вимагали подвійну заробітну плату за небезпечне транспортування в ліфті старої конструкції.

20 вересня 1853 року можна вважати офіційною датою народження «безпечного ліфта Отіса». Цікаво, що він ніколи не використовував креслярську дошку, не робив малюнків, не креслив проекти і не виготовляв моделей зразка. Плани його ліфтів і інших винаходів (лісопильного токарського верстата, гальмового механізму для залізниці, парового плуга, звідного моста й обертової духовки для випічки хліба) були ілюстровані винятково в тій мірі, як того вимагала подача заяви в Патентне бюро.

Фінансове становище Отіса було складним: протягом першого року роботи загальна сума від продажів безпечних платформ (вантажних ліфтів) склала всього 900 доларів США. Збитки Еліша Отіса перевищували прибуток: його компанія заборгувала за устаткування. Замість готівки в оплату за ліфт для компанії NEWHOUSE Отіс прийняв артилерійську зброю і поїзд. Активи компанії складали всего 122,71 доларів США, сюди входила вартість старого токарського верстата, двох масельничок, бухгалтерських книг Отіса і нікому не потрібного брухту. Для Отіса події складалися драматично.

Демонстрація першого ліфта.

У травні 1854 року Отіс вирішив показати свій винахід публіці під час проведення Першого Всесвітнього ярмарку в Нью-Йорку. Після монтажу робочого ліфта, його розташували на видному місці в головному будинку виставки. Отіс завантажив на платформу коробки, цистерни й інший вантаж, потім він сам сів на платформу, помічник підняв ліфт над юрбою на висоту четвертого поверху. У період проведення показу Отіс багаторазово повторював рекламний трюк, що полягав у тому, що спочатку винахідник пояснював скептично налаштованим глядачам, як працює система безпеки його ліфта. Наприкінці представлення, на загальний подив, Отіс давав команду обрубати трос. Ліфт починав падати, глядачі кричали і задихалися від жаху, передбачаючи фатальну катастрофу. Але замість цього ліфт зависав у повітрі на середині шляху. Акторський талант Отіса зіграв не останню роль у подальшому успіху його бізнесу: у фінальній частині представлення він знімав циліндр і під оплески юрби повторював: «Добродії, все абсолютно безпечно!»

Ріст та розвиток компанії Отіс.

Цей захоплюючий спектакль, організований Отісом, час від часу повторювався і став одним з хітів виставки 1854 року. У той рік продажі його компанії склали 2 975 доларів США і майже подвоїлися в 1855 році, коли Отіс отримав замовлення відразу на п'ятнадцять ліфтів.

А в 1856 році продажі знову подвоїлися: ініціативний торговець Э. В. Хоугвоут замовив Отісу безпечні ліфти для перевезення людей. Не існує свідчень того, що Отіс попередньо обмірковував проект такого роду, але тепер усі знають, що з цього вийшло.

23 березня 1857 року Отіс установив у п'ятиповерховому будинку компанії Haughwout and Co., розташованої в Нью-Йорку, перший сучасний пасажирський ліфт, що працював на паровому двигуні.

Ліфт обійшовся г-ну Хоугвоуту усього в 300 американських доларів. Невелика вартість дисгармонізувала з новизною ліфтової техніки. Покупець в особі Хоугвоута одночасно виконував роль покупця і «ходячої реклами», покликаної надалі збільшувати попит ліфтів. Ліфт рухався зі швидкістю 40 футів у хвилину (0,2 м/c), поїздка на останній поверх займала більше хвилини.
Дев'ять років згодом, як Отіс побудував свій перший безпечний пасажирський ліфт, у його компанії працювало десять робітників, а саме підприємство було оцінено в 5 000 доларів США.

8 квітня 1861 року, не доживши чотири місяці до свого п'ятдесятиліття, Грейвс Отіс став жертвою епідемії дифтерії і помер у Йонкерсе.

Компанія братів Отіs.

Продовження справи батька. Компанія братів Отісів.

Сини Отіса Чарльз і Нортон, що з дитинства допомагали батькові в його інженерних пошуках, прийняли компанію і, як могли, підтримували її роботу під час Громадянської війни й у період економічного спаду.

Тільки шість років після смерті глави компанії, підприємство досягло щорічних продажів у 400 000 доларів США.
Спочатку ліфти були затребувані в готельному бізнесі. У 1866 році готель «Святого Джеймса» у Нью-Йорку став першою установою, у якому були встановлені пасажирські ліфти.

У 1869 році в рекламному каталозі компанії «ОТІС» було розміщене зображення саме цього готелю, оснащеного ліфтами. В описі говорилося про те, з яким задоволенням мешканці піднімалися на верхні поверхи готелю, де кімнати користуються підвищеним попитом. У тиші, самоті і прохолоді пасажир за півхвилини піднімався на самий верх. Колись ситуація була зовсім інакшою: верхні поверхи були дешевшими, не користувалися попитом — там заселялися неохоче. До того ж, швейцарові приходилося доплачувати за додаткові послуги — він допомагав «висотним квартирантам» підніматися вверх.

Талановиті винахідники й інженери Чарльз і Нортон Отіси за власним бажанням продовжили справу батька. У кінцевому результаті брати одержали п'ятдесят три патенти за проект ліфта і пристрою безпеки до нього.

У 1872 році брати Отіси, як їх тоді називали, спроектували гідравлічний ліфт із пасовою передачею, швидкість якого могла складати до 600 футів у хвилину (3 м/c). Це був перший у світі швидкісний ліфт, що рухався значно швидше, ніж звичайні парові ліфти того періоду.

Пристрій ліфтів, спроектованих Отісами, допускав підйом великих у порівнянні з їх паровими барабанними попередниками вантажів. Одночасно брати проектували пристрій дистанційного керування безпечним ліфтом, що забезпечує поступову зупинку кабіни швидкісного ліфта у випадку аварії.

У 1880 — 90-і роки бізнес Отісів ріс ще швидше. Причиною тому була технічна новинка, яку вніс молодий архітектор по імені Вільям Лебарон Дженней.

Спочатку його ідея спантеличила будівельників. У XIX столітті для будівництва висоток були потрібні масивні фундаменти, тому будівельники обмежувалися будинками в 10—11 поверхів.

У 1885 році Дженней зробив проект будинок зі сталевим каркасом. Він використовував цю нову технологію для того, щоб побудувати 10-поверховий будинок страхової компанії в Чикаго (Home Insurance Building). Новаторська технологія Дженнея була узята на озброєння і стала причиною будівельного буму.

У ті ж роки ще один молодий архітектор Л. Х. Сілліван, помічник Франка Ллойда Райта, спроектував і побудував перший хмарочос. Хоча Дженнея і Сіллівана офіційно вважають «батьками американських хмарочосів», їхній творчий геній не зміг би втілитися в життя, якби за 30 років до цього інший новатор по імені Еліша Отіс не побачив у своїй уяві перспективу унікального спорудження під назвою «безпечний ліфт».

Незабаром агенти в справах продажу нерухомості й інвестори також зрозуміли вигоду, яку можна взяти з ліфтів і хмарочосів.

У період будівельного буму, що у США припав на кінець XIX — початок XX століть, піввікова праця сімейства Отісів були винагороджені: їхні ліфти були затребувані при масовому будівництві хмарочосів.

Двопалубні ліфти ОТІСА

Власники висоток прагнули зробити свою нерухомість максимально доступною і привабливою для орендарів. У їхніх інтересах було будівництво таких ліфтів, що займали би мінімум місця. «Двоповерховий ліфт Отіса» став таким оптимальним рішенням. Нерухомість, обладнана ліфтами, різко зростала в ціні і приносила високий прибуток власникам за рахунок великої кількості споживачів.

У 1931 році перший двопалубний ліфт був встановлений Отісом у 67-поверховому будинку міського сервісного центру в Нью-Йорку. Одночасно двопалубний ліфт повинен був обслуговувати підземку, будівництво якої було заплановано в перспективі.

У 1935 році Отіс презентував громадськості своє двопалубне чудо, що було особливо цінним нововведенням для висотних будівель з великими транспортними потоками в час пік.

У двопалубних ліфтах Отіса кабіни розташовувалися одна над одною і мали той самий піднімальний механізм. Одна кабіна зупинялася на парних поверхах, інша — на непарних. Вхід у кабіну ліфта був відкритий як з підземної частини спорудження, так і з вулиці: пасажири могли одночасно з двох рівнів заходити у верхню і нижню кабіни.

Однак двопалубні ліфти могли бути встановлені не в кожному хмарочосі: система тросів і противаг була надзвичайно складна в керуванні.

Тільки в 2003 році двоповерхові ліфти марки NIPPON-OTIS були удосконалені таким чином, що не потрібні рівні прольоти між поверхами: вони відносяться до високотехнологічних споруджень. Перший двоповерховий ліфт NIPPON-OTIS був встановлений у 54-поверховій вежі MORI (Токіо, Японія), що відноситься до токійського комплексу будинків у Roppongi Hills. Проблема нерівномірної поверховості вирішується за допомогою системи, що автоматично піднімає або опускає кабіни ліфта в діапазоні до двох метрів (6,6 фута).

Двоповерхові ліфти стали оптимальним рішенням для таких унікальних споруд, як CITYCORP (Нью-Йорк, США), FIRST CANADIAN PLACE (Торонто, Канада), TREASURY BUILDING (Сінгапур, Корея).